Відеолекторій для семикласників до «Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав»
17 лютого 2021 року директором Великолепетиського селищного народного краєзнавчого музею ім. О. І. Ціпко Марченком Миколою Миколайовичем було проведено відеолекторій для 7-а класу Великолепетиської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 до «Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав» з показом однойменного авторського документального фільму Миколи Марченка.
Присутні з цікавістю вислухали розповідь автора і продивилися його документальний фільм з якого дізналися, що: 15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, який встановлений Указом Президента України від 11 лютого 2004 року №180/2004 на заміну радянському Дню пам’яті воїнів-інтернаціоналістів.
У вересні 1945 року закінчилась найжорстокіша у світі Друга Світова війна 1939-1945 років. В її ході СРСР визволив від фашистських загарбників 13 країн Азії і Європи, але після її завершення залишати їх не збирався. Радянський союз, який перетворився на світового лідера, не полишав ідеї світової соціалістичної революції, а тому все зробив для того, щоб у цих країнах було проведено соціалістичні перетворення по радянському зразку. Так виник соціалістичний табір. Це не подобалось США, Великобританії і Франції, які були лідерами капіталістичного табору. І вже у 1946 році, після того, як у Фултоні Черчілль висловив думку, що у Другій світовій війні марно Великобританія і США підтримали СРСР, розпочалась «холодна» війна. Ці два табори, створивши військово-політичні блоки «Варшавський договір» і НАТО, боролися за вплив у країнах третього світу, які виникли в результаті розпаду колоніальної системи. Практично війни постійно тривали у різних куточках світу, і скрізь, неофіційно, найактивнішу участь в них приймали вояки соціалістичного і капіталістичного таборів. Після Другої Світової війни війська СРСР брали участь у 24 локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав. Володіючи ядерною зброєю США 17 разів погрожували СРСР війною. Навіть бомбили радянські авіабази на Далекому Сході. Це припинилося після того, як в результаті гонки ядерних озброєнь СРСР добився певного паритету у цьому питанні.
Найбільш масштабною та трагічною була неоголошена війна в Республіці Афганістан. Коли у 1979 році у сусідньому Афганістані відбувся державний переворот, і його територію міг взяти під свій контроль НАТО, а значить і розташувати на ній свій ядерний арсенал, що ставило під загрозу безпеку Радянського Союзу, в цю країну було введено радянські війська. Вона тривала майже 10 років – з 25 грудня 1979 року по 15 лютого 1989 року, тобто 3340 днів, і вимагала великих матеріальних і людських жертв. Через афганське пекло пройшли більше ніж 160 тисяч українців — кожен 4-й з 600-тисячної армії. В тому числі більше 40 жителів Великолепетищини. Згідно зі статистикою, в Афганістані загинули у боях більше 15 тисяч вояків, із них більш ніж 4 тисячі українців. Серед їх числа Мєдвєдєв Олександр Олександрович з Рубанівки. За уточненими даними, всього у війні Радянська Армія втратила 14 427 чоловік, КДБ — 576 чоловік, МВС — 28 чоловік загиблими і зниклими безвісти. Поранення і контузії отримали більше 53 тисяч чоловік. За оцінками незалежних дослідників втрати радянської армії склали до 140 тисяч убитими та до 350 тисяч пораненими. Багато померли від ран, контузій, травм і хвороб. На превеликий жаль померли від хвороб тощо 9 жителів Великолепетищини. Це Бровко Петро Петрович, Завадський Сергій Олександрович, Зубач Василь Олексійович, Коноваленко Віктор Леонтьєвич, Міщанин Микола Григорович, Полига Віктор Петрович, Шекмар Василь Васильович, Писаренко Григорій і Рябченко Анатолій Андрійович. Вічна їм пам’ять і слава. 72 українських воїни зникли безвісти. Серед їх числа Сергій Володимирович Черниш з Рубанівки, який пропав безвісти у 1982 році. Майже 3 тисячі матерів втратили своїх синів, півтисячі жінок стали вдовами, 711 дітей – сиротами. Зараз в Україні – понад 150 тисяч ветеранів афганської війни, з них більше восьми тисяч мають поранення, понад 6 тисяч є інвалідами. Кожний четвертий із майже 600 тисяч військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в Афганістані, - наші співвітчизники, і кожний четвертий із тих, хто не повернувся з Афганістану, - також наш співвітчизник. Справа в тому, що втрати визначали за національним складом, а Україна багатонаціональна держава, а це означає, що жителів України загинуло більше, ніж саме українців. Точне число загиблих у війні афганців невідоме. Наявні оцінки коливаються від 1 до 2 млн. чоловік. Афганська війна була останньою з великих імперських авантюр Радянського Союзу та стала однією з вагомих причин його краху. 15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив афганську землю — війна була програна.
15 лютого 2021 року виповнюється 32 роки із дня завершення.
На сьогодні в Україні близько 150 тисяч ветеранів Афганістану, з яких 31 на Великолепетищині. Мало хто з них сподівався, що за 25 років життя на мирній Батьківщині їм ще доведеться на власній землі воювати з завойовником і окупантом – Російською Федерацією. З самого початку війни на сході України тисячі афганців та ветеранів інших війн добровільно виступили на захист рідної землі від російських загарбників, багато з них, на жаль, загинуло.
Попри те, що Україна визнала цю війну Радянського Союзу агресією проти Афганістану, вояки-українці, котрі брали в ній участь, все одно прирівняні до учасників бойових дій — «особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини» — та користуються відповідними державними пільгами, а пам'ятники учасникам війни в Середній Азії не підпали до пунктів Закону про декомунізацію.
Крім афганців, цього дня вшановують і інших військових, які брали участь у різних війнах в часи СРСР та незалежної України. Вони також прирівняні до учасників бойових дій. У період незалежності в миротворчих операціях за межами країни загинуло 49 військових.
У цей скорботний день Україна схиляє голову перед своїми синами, що воювали та загинули в 16-ти країнах світу.
У зв’язку з тим, що через пандемію дирекція школи не дозволила запросити учасників бойових дій на території інших держав, присутнім було продемонстровано записані Миколою Марченком на відео спогади Вдовиченка Василя Дмитровича, Процика Михайла Івановича і Ясінського Сергія Івановича.
Всього на відео лекторіях були присутніми 22 учні і 3 дорослі людини.
Директор музею
М. М. Марченко
