Відеолекторій для семикласників до «Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав»

Дата: 22.02.2021 08:39
Кількість переглядів: 74

17 лютого 2021 року директором Великолепетиського селищного народного краєзнавчого музею ім. О. І. Ціпко Марченком Миколою Миколайовичем було проведено відеолекторій для 7-а класу Великолепетиської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 до «Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав» з показом однойменного авторського документального фільму Миколи Марченка.

Присутні з цікавістю вислухали розповідь автора і продивилися його документальний фільм з якого дізналися, що: 15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, який встановлений Указом Президента України від 11 лютого 2004 року №180/2004 на заміну радянському Дню пам’яті воїнів-інтернаціоналістів.

У вересні 1945 року закінчилась найжорстокіша у світі Друга Світова війна 1939-1945 років. В її ході СРСР визволив від фашистських загарбників 13 країн Азії і Європи, але після її завершення залишати їх не збирався. Радянський союз, який перетворився на світового лідера, не полишав ідеї світової соціалістичної революції, а тому все зробив для того, щоб у цих країнах було проведено соціалістичні перетворення по радянському зразку. Так виник соціалістичний табір. Це не подобалось США, Великобританії і Франції, які були лідерами капіталістичного табору. І вже у 1946 році, після того, як у Фултоні Черчілль висловив думку, що у Другій світовій війні марно Великобританія і США підтримали СРСР, розпочалась «холодна» війна. Ці два табори, створивши військово-політичні блоки «Варшавський договір» і НАТО, боролися за вплив у країнах третього світу, які виникли в результаті розпаду колоніальної системи. Практично війни постійно тривали у різних куточках світу, і скрізь, неофіційно, найактивнішу участь в них приймали вояки соціалістичного і капіталістичного таборів. Після Другої Світової війни війська СРСР брали участь у 24 локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав. Володіючи ядерною зброєю США 17 разів погрожували СРСР війною. Навіть бомбили радянські авіабази на Далекому Сході. Це припинилося після того, як в результаті гонки ядерних озброєнь СРСР добився певного паритету у цьому питанні.

Найбільш масштабною та трагічною була неоголошена війна в Республіці Афганістан. Коли у 1979 році у сусідньому Афганістані відбувся державний переворот, і його територію міг взяти під свій контроль НАТО, а значить і розташувати на ній свій ядерний арсенал, що ставило під загрозу безпеку Радянського Союзу, в цю країну було введено радянські війська. Вона  тривала майже 10 років – з 25 грудня 1979 року по 15 лютого 1989 року, тобто 3340 днів, і вимагала великих матеріальних і людських жертв. Через афганське пекло пройшли більше ніж 160 тисяч українців — кожен 4-й з 600-тисячної армії. В тому числі більше 40 жителів Великолепетищини. Згідно зі статистикою, в Афганістані загинули у боях більше 15 тисяч вояків, із них більш ніж 4 тисячі українців. Серед їх числа Мєдвєдєв Олександр Олександрович з Рубанівки. За уточненими даними, всього у війні Радянська Армія втратила 14 427 чоловік, КДБ — 576 чоловік, МВС — 28 чоловік загиблими і зниклими безвісти. Поранення і контузії отримали більше 53 тисяч чоловік. За оцінками незалежних дослідників втрати радянської армії склали до 140 тисяч убитими та до 350 тисяч пораненими. Багато померли від ран, контузій, травм і хвороб. На превеликий жаль померли від хвороб тощо 9 жителів Великолепетищини. Це Бровко Петро Петрович, Завадський Сергій Олександрович, Зубач Василь Олексійович, Коноваленко Віктор Леонтьєвич, Міщанин Микола Григорович, Полига Віктор Петрович, Шекмар Василь Васильович, Писаренко Григорій і Рябченко Анатолій Андрійович. Вічна їм пам’ять і слава. 72 українських воїни зникли безвісти. Серед їх числа Сергій Володимирович Черниш з Рубанівки, який пропав безвісти у 1982 році. Майже 3 тисячі матерів втратили своїх синів, півтисячі жінок стали вдовами, 711 дітей – сиротами. Зараз в Україні – понад  150 тисяч ветеранів афганської війни, з них більше восьми тисяч мають поранення, понад 6 тисяч є інвалідами. Кожний четвертий із майже 600 тисяч військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в Афганістані, - наші співвітчизники, і кожний четвертий із тих, хто не повернувся з Афганістану, - також наш співвітчизник.  Справа в тому, що втрати визначали за національним складом, а Україна багатонаціональна держава, а це означає, що жителів України загинуло більше, ніж саме українців. Точне число загиблих у війні афганців невідоме. Наявні оцінки коливаються від 1 до 2 млн. чоловік. Афганська війна була останньою з великих імперських авантюр Радянського Союзу та стала однією з вагомих причин його краху.  15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив афганську землю — війна була програна.

15 лютого 2021 року виповнюється 32 роки із дня завершення.

На сьогодні в Україні близько 150 тисяч ветеранів Афганістану, з яких 31 на Великолепетищині. Мало хто з них сподівався, що за 25 років життя на мирній Батьківщині їм ще доведеться на власній землі воювати з завойовником і окупантом – Російською Федерацією. З самого початку війни на сході України тисячі афганців та ветеранів інших війн добровільно виступили на захист рідної землі від російських загарбників, багато з них, на жаль, загинуло.

Попри те, що Україна визнала цю війну Радянського Союзу агресією проти Афганістану, вояки-українці, котрі брали в ній участь, все одно прирівняні до учасників бойових дій — «особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини» — та користуються відповідними державними пільгами, а пам'ятники учасникам війни в Середній Азії не підпали до пунктів Закону про декомунізацію.

Крім афганців, цього дня вшановують і інших військових, які брали участь у різних війнах в часи СРСР та незалежної України. Вони також прирівняні до учасників бойових дій. У період незалежності в миротворчих операціях за межами країни загинуло 49 військових.

У цей скорботний день Україна схиляє голову перед своїми синами, що воювали та загинули в 16-ти країнах світу.

У зв’язку з тим, що через пандемію дирекція школи не дозволила запросити учасників бойових дій на території інших держав, присутнім було продемонстровано записані Миколою Марченком на відео спогади Вдовиченка Василя Дмитровича, Процика Михайла Івановича і Ясінського Сергія Івановича.

Всього на відео лекторіях були присутніми 22 учні і 3 дорослі людини.

Директор музею

М. М. Марченко

 

 



« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь