Напередодні Дня пам’яті жертв голодоморів біля пам’ятного знака жертвам Голодомору відбувся мітинг-реквієм «Жнива скорботи»
Засвітимо свічі в скорботні хвилини.
Пошлемо молитву в небесні глибини.
Молитву до Бога, молитву за тих,
Чий голос від голоду в муках затих.
Зосталось позаду сумне лихоліття,
Та журиться й плаче калинове віття.
Дивляться з вічності душі невинні.
Забути те лихо ми не повинні.
Щорічно в четверту суботу листопада вся Україна й увесь світ вшановують пам'ять мільйонів жертв Голодомору 1932-1933 років.
Це безпрецедентний злочин у світовій історії. Бо штучний голод був спрямований не лише на фізичне знищення українців. Комуністичний режим прагнув позбавити українську націю її волелюбного духу, її ідентичності. Поставити знесилених голодом, страхом та відчаєм українців на коліна. Стерти генетичну пам'ять народу. Викорінити навіть думки про свободу та власну державу.
Мільйони загиблих. Десятки мільйонів ненароджених. Понівечені людські долі. Виснажена душа українського народу. Немислимий масштаб цієї трагедії. Ім'я їй - Голодомор. Її суть - геноцид.
26 листопада 2021 року за участю керівництва, працівників селищної ради, організацій та установ, громадськості, напередодні Дня пам’яті жертв голодоморів біля пам’ятного знака жертвам Голодомору відбувся мітинг-реквієм «Жнива скорботи».
До учасників мітингу звернулися: селишний голова Максим Колокот, директор комунального закладу «Великолепетиський селищний народний краєзнавчий музей ім. О. І. Ціпко» Микола Марченко та настоятель Свято-Миколаївської церкви – протоієрей Василь Шмигельський, які звернули увагу присутніх на те, що Голодомор – це не історична минувшина, а глибока демографічна і духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам'ять українців. Це був розбій, свідомо спрямований на винищення українців і за масштабом, жорстокістю, цинізмом та організованістю з боку влади і наслідків для майбутніх поколінь він не має аналогів в історії людства.
Присутні вшанували пам'ять невинно замучених голодом у 1932-1933 роках хвилиною мовчання. В рамках мітингу відслужено панахиду за померлими від голоду українцями та односельцями, відбулося покладання вінків та квітів до пам’ятного знака жертвам Голодомору 1932-1933 років.
88 років тому наш народ пережив катастрофу, яка могла зупинити життя всієї нації. Голодомор приніс не лише страждання і смерть – він посіяв страх серед людей. Тільки правда про геноцид українського народу і чиста пам’ять про усіх полеглих здатна звільнити нас від мороку минулого. Тож запалімо свічку пам’яті та згадаймо хоч сьогодні, з непростимим спізненням у кілька довгих десятиліть тих великомучеників нашої складної історії – мільйони українських селян, жертв небаченого в історії людської цивілізації голодомору.
