ЛЮДИНА ЗНИКЛА БЕЗВІСТИ: ХТО І ЯК ВЕДЕ ПОШУК?
В українському реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, — понад 36 тисяч записів. Це офіційна статистика станом на 12 квітня 2024 року. За кожною цифрою у реєстрі — жива історія і конкретна сім’я, яка втратила зв’язок із близькою людиною. Запитань у рідних завжди багато. Куди звертатись першочергово? Чому версії побратимів та офіційна відповідь військової частини можуть відрізнятись? Чи можна долучитись до пошуків самотужки? Про це — в інтерв’ю з керівницею ВАПЦ «Ветеранський простір», представницею ГО «Група «Патріот» Марією Довжик.
- В мережі достатньо так званих «алгоритмів дій», які пояснюють, що робити у ситуації зникнення близької людини безвісти. Вони дієві?
На мою думку, алгоритми без людей не працюють. Як це можна пояснити на практиці? Уявіть, що у вас вдома виникла проблема з електропостачанням, і вам просто дали інструкцію: як самостійно полагодити складні прилади — спаяти чи підвести нові комунікації. Немає значення, що у вас в руках є якісь записи. Якщо ви ніколи з такою проблемою не стикались, вам складно буде щось зробити без допомоги спеціаліста.
Ми ж говоримо не про прилади, а про людину, яка зникла, і про її рідних, які знаходяться в емоційно важкому стані.
- Що змінилось у питанні пошуку безвісти зниклих на рівні держави за останній рік?
Інституція уповноваженого із питань безвісти зниклих безвісти за особливих обставин була ліквідована як окрема інституція. Так, у структурі МВС України зараз є окрема посада уповноваженого, яку обіймає Артур Добросєрдов. Однак, офіційних представництв у регіонах наразі немає.
З приводи цікавих й ефективних кейсів із цієї тематики можу назвати, наприклад, Запоріжжя. Там створено окремий центр із взаємодії з родинами зниклих безвісти. Але він обслуговує винятково свій регіон.
- Як зараз відбувається робота з сім’ями, де хтось зник безвісти?
Родина передовсім отримує сповіщення. Військова частина надсилає цей документ на територіальний центр комплектування (колишній військкомат). Представники ТЦК приносять сповіщення родині додому. Бувають випадки, коли рідні, відчуваючи, що щось не так, самі першими звертаються до ТЦК. Важливо уважно прочитати сповіщення і те, що міститься на зворотному боці. Там вказано три обов’язкові кроки, які потрібно зробити.
- Які офіційні структури можуть допомогти у разі зникнення людини?
Офіційних структур, до яких потрібно звертатись, небагато. Це Національне інформаційне бюро (короткий номер 16-48), Координаційний штаб із питань поводження з військовополоненими та безвісти зниклими, Об’єднаний центр із пошуку при СБУ і недержавна структура — Міжнародний комітет Червоного Хреста. Червоний Хрест насправді єдина міжнародна організація, яка має реальний доступ до наших військових у полоні. І навіть якщо ми чуємо дорікання у публічному просторі, що Червоний Хрест робить замало або не так, як би ми того хотіли, маємо усвідомлювати, що завдяки цій структурі ми в умовах війни маємо бодай якусь частину інформації про перебування наших захисників у полоні. Зараз у Вінниці є представниця гарячої лінії розшуку Червоного Хреста, можна звертатись до неї напряму. І я би дійсно радила родинам використовувати цю можливість.
- Чим можуть допомогти у Ветеранському просторі?
Ветеранський простір і я особисто, як представниця відокремленого підрозділу ГО «Група «Патріот» у Вінницькій області, продовжуємо працювати з родинами безвісти зниклих. Чому би я рекомендувала звертатись до нас? Гарячі лінії офіційних державних структур — це чудово. Але в цьому ланцюжку майже немає живої офлайн-комунікації. Найголовніший запит від родин (з нашого досвіду) — це запит на інформування. Люди просять роз’яснити їм все, що насправді відбувається. Всі ніби то усвідомлюють, що просто зараз ніхто в один момент не поверне зниклого чи зниклу. Питання пошуку об’ємне, складається з багатьох етапів і має багато нюансів. Але все це потрібно пояснити родині. Ми ж надаємо як консультативну і первинну юридичну підтримку (за потреби), так і фахову психологічну допомогу. Маємо дипломованих і, головне, досвідчених психологів, які працюють з тематикою зникнення безвісти. Психологічний супровід у нас — це максимально акуратна і компетентна підтримка. Послуги є безоплатними.
- З чого взагалі потрібно почати родині?
На жаль, так не буває, що сьогодні ви подали заявку, а завтра зібрались умовні троє і пішли у вказане вами місце шукати. Рідні зниклого/ої мають якнайшвидше звернутись у поліцію, щоб там відкрили кримінальне провадження за фактом зникнення людини (ст. 115, част. 1). Лякатись тут не потрібно, провадження завжди відкривають за цією статтею. Далі родичі здають біоматеріал для ДНК-експертизи.
Одразу варто налаштуватись, що пошук може бути процесом нешвидким. На жаль, є випадки, коли залишатись у невідомості доводиться пів року, рік або й більше. На те є об’єктивні причини — війна в Україні і велика площа окупованих територій.
- Хто загалом задіяний у пошуках, і яка роль у кожного в цьому процесі?
ТЦК — це інструмент для родини, щоб комунікувати з військовою частиною. Територіальний центр не шукає! Попри те, що функція цього органу призивати на службу і сповіщати про найгірше, безпосередньо у пошуку військовослужбовця Центр участі не бере.
Функція ж військової частини у цьому процесі — проводити службове розслідування, повідомляти про результати цього розслідування, виплачувати грошове забезпечення родині зниклого воїна.
Однак, ми маємо розуміти, що зараз у нас відбуваються воєнні дії, і тому окрема діяльність проходить під грифом «засекречено». Отож, військова частина не про все може звітувати перед родичами. Умовно: розповісти скільки людей і на якій геолокації здійснювали пошук, військові не можуть.
Нерідко рідні кажуть «ось побратими бачили загибель цього бійця», чому ж військова частина видала сповіщення про зникнення безвісти?! Тому що так передбачено законом. Тому що підтвердженням загибелі є наявність тіла, ДНК-експертиза або рішення суду про визнання людини померлою. Все решта не є підставою визнати загибель.
І так, напевне, дійсно краще. На війні люди можуть помилятись у тому, що бачили чи чули. Живучи у відносному віддаленні від лінії фронту, ми все таки не до кінця уявляємо ті стресові обставини, в яких діють військові. Там ситуація динамічно змінюється щосекунди, і побачене чи почуте кимось може трактуватись по-різному.
То хто ж шукає? Є пошукові групи, які відпрацьовують деокуповані території. Ці групи є при військових адміністраціях, а є також громадські об’єднання.
Мене часто запитують «на яку відстань мають наші війська відтіснити орків, щоби пошукова група змогла зайти на певну територію і почати пошук?» Такого стандарту насправді немає.
Якщо оперативна ситуація дозволяє, пошук ведеться. Але кожна дія узгоджується з відповідними органами. Не можна самостійно поїхати і почати шукати.
Я часто чую від рідних у стані відчаю фразу «поїду сам чи сама і буду шукати». Так не можна! Ви ризикуєте собою, а підрозділ, який відповідає за ту ділянку, нестиме відповідальність за всі ваші дії. Ви просто нашкодите.
- Резюмуючи розмову, які кроки першочергово повинна зробити родина безвісти зниклого?
1. Швидко подати інформацію в Національне інформаційне бюро (16-48)
2. Подати інформацію на гарячу лінію Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та безвісти зниклими (0-800-200-606) (у Вінниці — вул. Театральна, 15).
3. Звернутись у поліцію із заявою.
4. Якщо потрібні роз’яснення щодо соціальних гарантій, пільг та алгоритмів дій, тоді до Ветеранського простору. Наша команда може виїхати навіть у громаду, коли там є такий запит.
