В свої 30 років Іван перепробував багато професій та майже усі вони пов’язані з ризиком. «Така вже у нього натура», – признається «Фідель»
Бороди, яка слугувала приводом для його псевдо, він вже давно позбувся, але жвавий, непосидючий характер залишився.
З раннього дитинства армійське середовище стало рідним для Іванка, бо батько служив прапорщиком у військах протиповітряної оборони, родина мешкала у військовому на Херсонщині. Серед солдатів у хлопця було чимало друзів, тож їхнє життя, звички сприймалися як цілком природні. Закінчивши він подався в аграрний ліцей, де опанував фах кухаря. Не думав, що мине багато років, перш ніж вміння смачно готувати йому аж настільки знадобиться.
Пішовши у 2015-му на строкову службу, був водієм-електриком в артилерії. Рвався на «передок», та не судилося… Після демобілізації потяг до «пригодницьких» професій привів Івана в охоронну компанію «Кобра». Та видалося, що там драйву замало і хлопець став лісовим пожежником у ДСНС. Встиг цей «шукач неприємностей» і з браконьєрами поборотися у рибінспекції. Нарешті до його колекції екстремальних професій додалася служба у муніципальній варті – підрозділі, який забезпечував правопорядок.
Усе це було цікаво, подобалось його кипучій натурі, та родина потребувала не так його подвигів, як покращення фінансового становища – дружина була вагітна. Так влітку 2021-го Іван опинився на заробітках у Польщі. Лише під Новий рік, коли народилася донечка Варя, завітав додому, допоміг дружині та знову до Польщі. Але не вдалося тут статків надбати: два тижні просидів у карантині через епідемію COVID-19, а у перший день роботи отримав звістку: війна. Відразу кинувся в Україну, п’ять днів добирався додому, де вже хазяйнували загарбники.
Батько підказав хлопцю, що саме формується один з підрозділів ТрО, тож він цілеспрямовано подався туди. Бажав стати стрільцем, але вже не було вакантних посад, невеликий вибір залишився: водій або кухар, отут і стали у пригоді давні навички готування, й треба відзначити, на смакові якості й поживність страв гріх скаржитись. «Я гадав, що ненадовго стану до котла, незабаром перейду на більш бойову посаду, та ось вже два роки куховарю», зітхає «Фідель». – «Мені більше подобається виконувати завдання на лінії зіткнення: небезпечно, зате драйв, адреналін. Армія навчила мене не бути легковажним, діяти терпляче і уважно, бо на війні не лише своїм життям резикуєш, а ще – добре розбиратися у людях».
Як і всі, Іван сподівається на скорішу перемогу. Проте, вірогідно, не поспішатиме полишати лави ЗСУ: подальше продовження військової служби цей непосидючий хлопець вважає гідною життєвою перспективою.
