Солдат Олег на псевдо «Дзен» на шостому десятку зберіг світлий погляд на життя
Солдат Олег на псевдо «Дзен» на шостому десятку зберіг світлий погляд на життя, певно через симпатію до філософії дзен-буддизму (звідси й позивний) з її спогляданням та самовдосконаленням, вочевидь, завдяки тому, що виріс практично у лісі, на околиці Новомиргорода, що на Кіровоградщині. На все життя природа залишилася для нього храмом, де й поводитися треба відповідно, не завдаючи зла живому, тому навіть «тихе полювання» – збирання грибів, для Олега Миколайовича пріоритетніше за риболовлю.
У біографії «Дзена» не знайдеш карколомних злетів та падінь. Олег закінчив десятирічку, у 1990-92 служив в армії за спеціальністю «водій», там полюбив техніку, звідти джерела його хобі – реставрація раритетних мотоциклів, таких як М-61, М-72 часів Другої Світової війни. Маючи фах столяра, 15 років будував церкви: зводив куполи, покривав їх осяйною золотою бляхою, власне створював красу та духовність по всій Україні, а ще у власній столярній майстерні різьбив меблі, двері, сходи.
Згодом Олег Миколайович став працювати на металургійному заводі, де збагачували титанову руду – ільменіт, а повертаючись на автобусі з нічної зміни 24.02.2022 року, почув віддалені вибухи. Не перевдягаючись, пішов у територіальний центр комплектування. Спершу стояв на блокпосту у рідному Новомиргороді, а коли відбувалося доукомплектування одніє з бригад ТрО, зайняв звичну ще з часів строкової служби посаду водія. «Так, мені подобається моя служба, – трохи сором’язливо посміхається «Дзен». – Був, щоправда, випадок, коли ледь не проклинав її – це коли віз по тоні бензину та дизпалива й потрапив під артобстріл».
А от тим хто його знає, дійсно подобається їздити у відрядження зі старшим водієм. Поряд з цим невисоким, кремезним, надійним, ніби з самої української землі вирослим чоловіком, почуваєшся впевнено та спокійно. Дивлячись, як він нібито неквапно, але напрочуд швидко й зграбно працює, мимохіть милуєшся ним, та вже напевно знаєш, що разом з ним й такими, як він, ми точно переможно закінчимо цю тяжку роботу під назвою «війна».
